Керівник Центру економічного відновлення, керівний партнер Civitta Україна, радник Віцепрем’єр-міністра України – Міністра національної єдності України Кирило Криволап долучився до події “Яка міграція нам потрібна?” від Інституту Фронтиру. Це перша зустріч-обговорення з серії подій, присвячених проблематиці демографії та міграції.
Детальніше про подію та інсайти – у конспекті Кирила Криволапа:
“Чи може українська нація розчинитись у хвилях історії? Асимілюватися в інших країнах, втратити ідентичність всередині навіть наших кордонів? В довгостроковій перспективі така ймовірність точно, є, якщо дивитись на голі факти. П’ять хвиль еміграції, голодомори, війни, тепер вторгнення. В 1991 році нас було 52 мільйони, зараз же всередині країни скільки, 32? 34?Боги R-квадрату з ООН вангують 15 млн до 2100 року при населенні планети 13 мільярдів.
Діаспора. Коли в 2020 на платформі Центр Економічного Відновлення ми напрацьовували Національну економічну стратегію, то брали кількість діаспорян 20 млн. з нащадками. Зараз, мабуть, всі 25 млн., якщо не 30, бо вимушені мігранти стають трудовими мігрантами, а потім і діаспорою, і цей процес поки триває неупинно. Хороше питання, чи зможуть 34 млн. з коефіцієнтом народжуваності 0.9 утримувати в довгу нашу велику територію економічно та безпеково з нашою поточною продуктивністю та умовами ведення бізнесу?
Як людина, що бачить цифри, скажу, що трудова міграція нам точно потрібна, на рівні з потребою у залученні та поверненні українців та економічною активацією внутрішніх пулів талантів (жінки, люди з інвалідністю, ветерани, срібне покоління, молодь etc, ми добре дослідили ці питання).
Щодо трудових мігрантів, звучала потреба створювати інфраструктуру відбору (“з дитинства за католиків-філіппінців”), інфраструктуру залучення, інфраструктуру інтеграції з використанням кращих світових практик, благо вони є. Але ми поки що навіть з адаптацією ВПО та соціальним житлом не так, щоб впорались. Що вже про трудових мігрантів мріяти… Що ми “продаємо” на цьому конкурентному міжнародному ринку? Доступ до води та клімат? Свободу, безпеку на вулицях? Рівень життя, освіту? Хороші питання, поки без відповіді.
Не бадікаунтом єдиним маємо жити, а й насправді пріоритезувати підвищення продуктивності. А це завжди про інвестиції приватного та державного секторів та створення відповідних умов ведення бізнесу, в що Україна поки не вміє. І це ми ще не копнули ідентичність. В якій і стійкість нашої демократії, і здатність до спротиву, і збереження культури, і здатність діяти спільно.
Так, ми ще не виграли війну, але загрози у момент настання миру будуть не меншими, ніж в умовах війни, і ми швидко “програємо мир”, якщо не будемо готуватись”, – резюмує Кирило Криволап.
